Бізнес – означає «створювати». Зараз моя компанія робить діамантові прикраси для більш ніж ста магазинів по Україні. Ми маємо шоурум у столиці та простір Bar Kimberli з преміальними виробами та вишуканим барним мистецтвом. Через війну доводиться долати труднощі, але мені до них не звикати. Я починав з «кустарного» виробництва, пройшов шлях криз і падінь. І все одно я та моя команда продовжує працювати. Ось моя історія.
Діаманти як ніша
Творити красу з коштовного каміння – у мене в крові, адже мій батько був ювеліром. Я втратив його у восьмирічному віці – просто у розпал дев’яностих.
Часи були непрості: знецінення грошей, стрімка інфляція, масове безробіття. Моя мати тягнула сім’ю як вміла.
Я був непростим підлітком: часті бійки між хлопцями, регулярне «по шапці» від мами та бабусі – було всяке. Хоча в школі я вчився непогано: математику знав на «п’ять», мріяв бути економістом. Мама лише сумно посміхалась, коли чула про мої мрії, бо грошей на якісну освіту в нас не було.
У старших класах я напросився в підмайстри до «кустарної» ювелірної фірми. Там я всі літні канікули вивчав ази ювелірної справи. Розрахував так: не зможу здобути нормальну освіту, то хоча б здобуду ремесло, яке зможе мене годувати. Але, чесно кажучи, спочатку ювелірна справа виходила у мене не так, як у батька.
У старших класах я напросився в підмайстри до «кустарної» ювелірної фірми. Там я всі літні канікули вивчав ази ювелірної справи. Розрахував так: не зможу здобути нормальну освіту, то хоча б здобуду ремесло, яке зможе мене годувати. Але, чесно кажучи, спочатку ювелірна справа виходила у мене не так, як у батька.
У 20 років я наважився позичити кошти та відкрити власну справу у рідній Вінниці. Набрався нахабності, пішов до хрещеного і попросив $5 тис. на бізнес.
На той час це були колосальні гроші, я досі вдячний хрещеному, що повірив в мене. До цього я вже пару років працював в ювелірці, розумів основи цієї справи.
Це був початок 2000-х, самий розквіт підприємництва. Все змінювалося дуже швидко – і ти або встигаєш на цей потяг, або ні. Мені це вдалося.
У 2005 році я орендував невелику кімнатку в старій будівлі поруч з великим виробництвом ювелірних прикрас.
Це був початок 2000-х, самий розквіт підприємництва. Все змінювалося дуже швидко – і ти або встигаєш на цей потяг, або ні. Мені це вдалося.
У 2005 році я орендував невелику кімнатку в старій будівлі поруч з великим виробництвом ювелірних прикрас.
На той час я вже розумівся на всіх процесах створення прикрас і сам робив майже всі етапи. Але для деяких процесів мені просто не вистачало обладнання.
Наприклад, ливарне обладнання було дуже дороге, в мене його не було. Саме тому я вибрав сусідство з великим ювелірним виробництвом. Я платив окремо майстрам за їх частину роботи, і від цього вигравали всі.
З часом я зміг взяти собі помічника, а сам сконцентрувався на обсягах реалізації. А оскільки ювелірний бізнес був в певному сенсі нішевий, в якому всі один одного знали, треба було якось виділятись, щоб зацікавити ювелірні магазини. Я вибрав свій профіль – діаманти.
Невдале партнерство з хепі ендом
Працювати з діамантами мені сподобалося, але я працював як підрядник. Основні замовлення виконував для великої компанії, з якою уклав вигідний контракт.
Це потім я зрозумів, що за мою роботу на ринку просять більші кошти, тому вигідний цей контракт був, в першу чергу, для замовника. І все ж таки, це дозволило мені стартувати.
Це потім я зрозумів, що за мою роботу на ринку просять більші кошти, тому вигідний цей контракт був, в першу чергу, для замовника. І все ж таки, це дозволило мені стартувати.
А потім грянув 2008 кризовий рік, і все зупинилося, в тому числі й бізнес мого замовника-партнера.
Коли ти зловив хвилю і справи йдуть вгору, – якось не до визначення маржі. А потім стукає криза, всі кидаються її вираховувати, – та виявляється, що рахувати нічого.
Ще з рік мій бізнес працював за інерцією, але потім стало зрозуміло, що треба шукати новий шлях. Потрібні були інвестиції у сотні тисяч доларів, і я їх знайшов, хоч і на не надто вигідних для себе умовах.
Коли ти зловив хвилю і справи йдуть вгору, – якось не до визначення маржі. А потім стукає криза, всі кидаються її вираховувати, – та виявляється, що рахувати нічого.
Ще з рік мій бізнес працював за інерцією, але потім стало зрозуміло, що треба шукати новий шлях. Потрібні були інвестиції у сотні тисяч доларів, і я їх знайшов, хоч і на не надто вигідних для себе умовах.
Ми з двома інвесторами поділили частки по 33%, хоча вся робота була на мені. Зараз я розумію, що за такого розподілу мав претендувати на половину бізнесу.
З іншого боку, саме ця компанія і поклала початок справді масштабному бізнесу. Ми назвали її «Кімберлі». Кімберлі – це «діамантове» місто в Південній Африці, де видобувають найбільшу у світі кількість діамантів.
Сьогодні наша компанія – найбільший оптовий виробник ювелірних прикрас з дорогоцінного каміння. Якщо ви купуєте діамантову обручку під якимось брендом, є велика ймовірність, що її виробили саме в «Кімберлі».
За весь цей час в нас було багато втрат і перемог, злетів і падінь. І вони мене навчили не зачаровуватися злетами та не панікувати під час криз.
Зараз більшість підприємців, особливо початківців, опинилися в складних умовах. Але секрет успіху – не боятися працювати, не боятися втратити кошти й натомість вірити в те, що ти знаєш, як їх заробити.
Джерело: MC Today
Сьогодні наша компанія – найбільший оптовий виробник ювелірних прикрас з дорогоцінного каміння. Якщо ви купуєте діамантову обручку під якимось брендом, є велика ймовірність, що її виробили саме в «Кімберлі».
За весь цей час в нас було багато втрат і перемог, злетів і падінь. І вони мене навчили не зачаровуватися злетами та не панікувати під час криз.
Зараз більшість підприємців, особливо початківців, опинилися в складних умовах. Але секрет успіху – не боятися працювати, не боятися втратити кошти й натомість вірити в те, що ти знаєш, як їх заробити.
Джерело: MC Today
